22 січня – День Соборності України
22 січня – День Соборності України
Велична і свята, моя ти Україно,
лише тобі карать нас і судить
Нам берегти тебе, Соборну і єдину
І нам твою історію творить!
До 104-ї річниці з Дня Соборності України в ліцеї проведено відкритий виховний захід "Одна єдина Соборна Україна"
День Соборності України – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.
Ідея єдності українських земель сягає у глибину віків та бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві. Протягом віків практичним втіленням ідеї соборності займались гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIIІ – на початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.
22 січня 1919 року у Києві на Софійській площі був проголошений Акт Злуки (об'єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про об'єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну: «…Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу.»
Відзначення Дня Соборності, вшанування творців Акту Злуки – це не тільки суспільна потреба, а й моральна необхідність берегти світлу пам’ять незліченних жертв, протягом віків принесених українським народом на вівтар незалежності, соборності, державності.
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
бо ти у нас одна-єдина, -
Писав в своїх віршах Тарас.
Молюсь,- казав він, щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки,
Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!
